Надії, дзвони, прапори,
І спогад – в кожнім слові…
Відлуння княжої пори
В державницькому Львові.
Це ЗУНР… Це злети у блакить,
Віднайдена дорога.
І кожна втрата нас болить,
І тішить – перемога…
П. Шкраб’юк
Кожного року ми знову повертаємось до тих
вікопомних днів. Повертаємось не лише для того, щоб віддати шану подвижникам ЗУНР,
а , передусім, щоб отримати від них те невичерпне джерело сили, знання та
досвід, які так потрібні у наш нелегкий відповідальний час боротьби за
незалежність української держави.
1 листопада 1918 року на
старовинній ратуші Львова вперше замайорів національний жовто-блакитний прапор.
Листопадові дні лягли в основу всіх подальших змагань і героїчних походів з
армією Наддніпрянської України та підпільної боротьби проти польських окупантів у нерівному бою з новими поневолювачами.
Змінюються епохи, але
незмінною є готовність вірних синів і дочок покласти своє життя на вівтар
Незалежності. Серед них - Січові Стрільці, воїни ОУН-УПА, герої Небесної Сотні
і відважні бійці російсько-української війни.
З нагоди відзначення 107-ї річниці ЗУНР у бібліотеці
Гусятинського фахового коледжу ТНТУ організовано книжкову викладку "ЗУНР - крізь призму часу".
Немає коментарів:
Дописати коментар