РЕКОМЕНДУЄМО ПРОЧИТАТИ

КРУТИ – БІЙ ЗА МАЙБУТНЄ

Огляд літератури

   Щорічно 29 січня українці вшановують пам’ять про Героїв Крут. 106 років тому молоді захисники щойно повсталої Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху. Саме цього дня 1918 року поблизу залізничної станції Крути 300 курсантів військової школи, студентів і гімназистів прийняли на полі нерівний бій із більшовицькою армією, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі.

  Саме цій події присвячений огляд літератури “Крути – бій за майбутнє”

Героїка трагедії Крут /упоряд. В.І. Сергійчук.- Київ: Україна, 2008.- 464с.

  У спогадах учасників бою під Крутами, що відбувся 28 січня 1918 року, роздумах сучасників поетичним і публіцистичним словом на тлі для нас трагічних, суспільно-політичних воєнних подій осмислюється героїка подвигу юнаків України в ім’я своєї Вітчизни.

  Видання, матеріали якого, подаються як правило, в оригіналі, друковане раніше тільки в еміграції й не скрізь містить  повні імена авторів.

  Розраховане на українську молодь і всіх тих, хто цікавиться історією національно-визвольної боротьби нашого народу в 1917-1921 роках.

Крути. Січень 1918 року: документальні матеріали, дослідження, кіносценарій /упоряд. Я. Гаврилюк.- Київ: Видавничий центр “Просвіта”, 2008.- 840с

  До книги увійшли невідомі і маловідомі документи, матеріали, свідчення, спогади учасників бою під Крутами 29 січня 1918 року. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті і виступи С. Єфремова, Д. Дорошенка, М. Грушевського, Є.Маланюка, Людмили Страрицької- Черняхівської та інших видатних особистостей доби української революції 1917-1921 років.

 Збірник упорядковано у хронологічному порядку, починаючи з кінця 1917-2008 р. 

 Завершує видання кіносценарій “Крути”.

Крути: Збірка у пам’ероїв Крут /Упоряд. Зінкевич О., Зінкевич Н.- Київ: Смолоскип, 2008.- 422 с.

  29 січня 1918 року відбулася надзвичайно трагічна подія в українській історії – бій під Крутами. Уряд УНР, опинившись без війська, кинув на протистояння з російською армією, що йшла на Київ кілька сотень погано озброєних українських студентів та гімназистів. Майже всі вони полягли у нерівному бою. Цей бій отримав величезне символічне значення - і саме його намагалися розкрити упорядники цієї книги.

Сорока Ю. В. Бій під Крутами /Ю.В.Сорока.- Харків: Фоліо, 2018.-120 с.

  29 січня 1918 року поблизу селеща Крути на відстані 130 км від Києва відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків та трьомастами українськими юнкерами, студентами гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді.

 

Крути: 29 січня 1918р. /Передмова І. Юхновського, упоряд. О. Бойко- Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2007.- 96с.

 На основі спогадів очевидців подій, учасників крутянського бою читачі зможуть дізнатися, як насправді відбувалися події під Крутами, відтворити реальний образ того героїчного, безприкладного в історії бою.

“Євген Коновалець – символ української нації”

Огляд літератури до 130-ї річниці від дня народження

  Євген Коновалець - людина, яка створила найуспішніший український політичний проект минулого століття - Організацію українських націоналістів та Українську військову організацію. Він жив для України, боровся за її свободу та незалежність, страждав за неї, за неї й загинув у нерівному двобої з підступним ворогом.

  14 червня 2021року виповнюється 130 років від дня народження Євгена Коновальця.

  До цієї дати бібліотека Гусятинського фахового коледжу підготувала огляд літератури про  його  життя та громадсько-політичну  діяльність.

Дерев’яний, І. Сила волі. Євген Коновалець / І. Дерев’яний ; Нац. музей-меморіал жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”, Центр досліджень визвольного руху. - Львів : Часопис, 2013. — 128 с. : іл.

 Перед Вами - історія людини, яка створила найуспішніший український політичний проект минулого століття - Організацію українських націоналістів, поєднавши енергію двох поколінь - досвідчених вояків доби Української Народної Республіки та молодь генерації Бандери і Шухевича.

Історія фронтового офіцера, творця однієї з найкращих частин української армії у війні за державність 1917—1921 років. Історія військовика, який умів воювати, але чудово опанував політичні методи боротьби. Історія політика, котрий робив усе, щоб об’єднати Схід і Захід. Історія лідера, що після поразки зумів дати нову надію й підняти на нову боротьбу.

  Євгену Коновальцю довелося відповісти на виклики, що визначили перебіг української історії. Що це були за рішення? Якими були їхні наслідки? Які дилеми стояли перед ним? У книзі — документи та свідчення очевидців, власні спогади, унікальні фотографії. Усе, що допоможе зрозуміти силу волі людини, здатної змінити час.

Євген Коновалець: життя, віддане за націю : (До 120-ї річниці від дня народження Є. М. Коновальця (1891—1938), українського військового і політичного діяча, полковника Армії УНР, голови проводу ОУН) : біобібліогр. сторінка / Бучац. центр. район. б-ка, метод.-бібліогр. від. ; підгот. Н. Г. Лестюк. - Бучач : [б. в.], 2011. -14 с. -(Знаменитості України).

 Видання містить відомості про життя та героїчну діяльність провідника ОУН Євгена Коновальця.

 Хома, І. Євген Коновалець / І. Хома. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. — 256 с. — (Цикл "Українці. Історія нескорених")

 Червона Москва після знищення Симона Петлюри бачила в особі Євгена Коновальця свого головного противника. Найвище досягнення полковника Коновальця — створення Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української військової організації (УВО) як ядра ідейно-політичної системи поневоленого, але не скореного народу. Йому було відпущено тільки два десятиліття для служіння Україні, і протягом цього часу він створив політично свідомий та активний тип українця-громадянина, ставши справжнім його уособленням. Дізнайтесь, як він служив Україні в боротьбі за свободу і державність нації, яка десятиліттями кривавої боротьби виборює право бути.

Штокало В. Соборність і самостійність УВО : чин Коновальця / В. Штокало; Терноп. обл. краєзнав. музей. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2019. – 80 с. : іл. – (Соборність України – 100 років; вип. 1).

Сутність УВО, надзвичайно викривлена деспотичним ворогом СРСР. Минуле засвідчує: Україна завжди була полем зазіхань сусідніх держав. На початку ХХ сторіччя незалежність знову не вдалося закріпити через втручання чужинців. Суспільство у відповідь запровадило – націоналізм. Останні події в Криму та Донеччині, Луганщині змушують повертатися до відштовхуваної спадщини. 

Олесь, О. Євген Коновалець : нарис про життя, чин і смерть великого українського патріота / О. Олесь, О. Кандиба. — На чужині : Український патріот, 1948. — 29 с. : фот.

Книжка містить поезію Олександра Олеся “Терновий вінок”, написану під безпосереднім враженням від трагічної смерті Євгена Коновальця, та нарис Олега Ольжича про життя полковника, який вийшов із друку 1940 року як підпільне видання ОУН.

Віхров, М. Дух, що відроджує Україну : 14 червня наступного року виповниться 120 років від дня народження Євгена Коновальця / М. Віхров // Воля і батьківщина. — Львів, 2010. — Чис. 3/4.-с. 10-15.  

Проаналізовано політичну діяльність Євгена Коновальця та його особистий внесок у боротьбу за незалежність України.

Дашкевич, Я. Євген Коновалець : Полковник / Я. Дашкевич // Дашкевич, Я. Постаті : нариси про діячів історії, політики, культури / Я. Дашкевич.— 2-ге, випр. й допов. вид. — Львів : Піраміда, 2007. — С. -539.

 Професор Ярослав Дашкевич у своїй історіографічній студії розкриває постать Євгена Коновальця як полковника-провідника, великого патріота та борця, для якого доля України була понад усе, для якого не існували приватні інтереси.

   "Славетна дочка України"

 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ДО 150-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

ЛЕСІ УКРАЇНКИ.

                                                                                  

                                                                                 Ні! я жива! Я буду вічно жити!
                                                                                 Я в серці маю те, що не вмирає...
                                                                                                        Леся Українка
  25 лютого вся громадськість відзначає 150-у річницю від дня народження великої дочки українського народу Лариси Петрівни Косач, яка золотими літерами вписала свою творчість у культурну спадщину нашої нації, підіймаючи її до рівня кращих зразків світового письменства.
 Про геніальну поетесу  написано чимало книжок, наукових розвідок та публіцистичних і популярних статей. Деякі із них представлено у пропонованому бібліографічному огляді. Видання, які вміщені в огляді розкривають свій образ Лесі Українки, допомагаючи читачеві пізнати певні моменти життєвого і творчого шляху поетеси, час і оточення, в якому вона жила, умови, за яких формувалася ця надзвичайна натура.

                                                                                       

                                               

Леся Українка. Руфін і Прісцілла: драма у п’яти діях /упоряд., післямова, прим. В. Панченка; ілюстр. С. Якутовича.- Київ: Либідь, 2011.-200 с.
Поневолення залишається поневоленням - хоч би яким шляхетним гаслами воно прикривалося. Ця думка, проголошувана у драмі на тлі давньоримських декорацій, прямо стосується пророчо передбаченої поетесою тоталітарної перспективи ХХ століття.

 Леся Українка. Горить моє серце /передмова Т. Сергійчука.- Київ: ВАТ “Видавництво “Київська правда”, 2004.- 464 с.

  До запропонованої читачеві книжки ввійшли вірші та поеми Лесі Українки, великої української поетеси, чия літературна спадщина є невід’ємною, обсяговою і потужною частиною духовної скарбниці нашого народу, повноцінною складовою всього світового красного письменства.

Леся Українка. Усі твори в одному томі /передм. М. І. Литвинця.- Київ: Ірпінь: ВТФ ”Перун”, 2008.- 1376 с.- (Поетична поличка “Перуна”).
  У книжці вперше в історії української літератури вміщено спадщину славетної української письменниці Лесі Українки, яка спромоглася напрочуд сильно відтворити могутній творчий дух свого народу.

Леся Українка. Сюжети з життя в ілюстраціях і документах: фотокнига /Автори-упорядники Н. Чіп, І. Веремєєва.- Київ: “Спалах”, 2001.-167 с.
  Фотокнига - це цікава розповідь про всесвітньо відому українську поетесу, її життя, коло її близьких та друзів, середовище, що живило і надихало її талант. Розповіді сестри Ольги Косач- Кривинюк з її грунтовного нью-йоркського видання “Леся Українка. Хронологія життя і творчості” листування молодшої сестри Косач-Борисової з  науковцями київського Музею Лесі Українки дозволяють максимально наблизитися до постаті геніальної поетки, поринути в часі у світ її дум і мрій.

Леся Українка. Листи: 1903-1913 /упоряд. Прокіп (Савчук) В. А.- Київ: Комора, 2018.- 736 с.- (Серія” Persona”)
  Останнє десятиліття життя видатної жінки - коли народжувалися та публікувалися її геніальні драми на світові сюжети, а також “Лісова пісня” й “Бояриня”, коли вона співпрацювала з українськими та закордонними журналами - як авторка, перекладачка, критикиня й журналістка, коли її суспільно-політичні погляди остаточно викристалізовано і лише слабке здоров’я стає перешкодою активній громадській роботі. Вона досягла визнання як письменниця, щаслива в шлюбі, але в іншому доля до неї не прихильна - Лариса Косач втрачає близьких, швидко руйнується добробут, повертається тяжка хвороба, що тільки було відступила. Та її “демон” лишається з нею до самого кінця - і за кілька годин до смерті вона надиктовує матері конспект нової драми...

Костенко А. Леся Українка /А. Костенко; упоряд. В. П. Сичевський.- Київ: А.С.К., 2006.-512 с.- (Життя видатних людей).
  Книга розповідає про долю і звитягу Лесі Українки - людини надзвичайної навіть серед рівних їй за геніальністю.

 Уявлення про багатогранність легендарної постаті дає вдале поєднання відомої повісті Анатолія Костенка з листами та іншими документальними матеріалами, пов’язаними із життям і творчісті великої поетеси.

Кармазіна М. Леся Українка /М. Кармазіна.- Київ: Видавничий дім “Альтернативи”, 2003.- 416 с.

  Книжка присвячена геніальній українській письменниці Лесі Українці (1871-1913).

  На основі документальних матеріалів висвітлюється непростий життєвий і творчий шлях Лесі Українки, суперечливий процес її становлення як української письменниці в умовах імперської дійсності.

  Книжка - це спроба відтворити гаму душевних переживань, духовних та інтелектуальних шукань Лесі Українки, збагнути сутність складних життєвих колізій, в які потрапляли герої її творів.

"ПОВЕРНУТИЙ ІЗ ЗАБУТТЯ"

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ДО 120-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАЛЕР'ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО.

  120 років тому, 2 лютого 1901 року, народився Валер’ян Підмогильний – український письменник, перекладач, один із найвизначніших прозаїків українського “Розстріляного відродження”.
 Його називають “сином Придніпров’я”, “нащадком степу”, “письменником-інтелектуалом”, “поетом чарів ночі”, який відкрив для української прози “вікно до Європи”. Він і “справді був надто оригінальним явищем в українській літературі. Пройшовши чорну смугу півстолітнього ігнору та забуття, як жертва тоталітарної системи, він лише в теперішній час постає перед нами без образливих наличок і всіляких упереджень, у всій своїй повноті”, — саме так казав про нього Тодось Осьмачка.
 Про складний життєвий шлях і творчий внесок талановитого письменника і перекладача у скарбницю української літератури розповідають книги, монографії,  та публікації.

ІІідмогильний В. П.
Третя революція : Оповідання, повісті, роман / В. П. Підмогильний; передм., упоряд. С. І. Лущій. – Київ: Укр. письменник, 2012. – 619 с.

До майбутньої Нобелівської премії Валер'янові Підмогильному не дали дожити – розстріляли у розповні літ. Він міг здолати європейський літературний олімп: інтелектуал, знавець мов, європеєць за культурою знань і мислення.

Підмогильний В. П.
Історія пані Ївги [Текст] : оповідання, повість / В. П. Підмогильний. – Київ : Веселка, 1991. – 173 с.
 
Валер'ян Підмогильний – одна з найпомітніших постатей в українській літературі XX століття. Безпідставно репресований у розквіті творчих сил, письменник залишив по собі багату творчу спадщину, чільне місце серед якої посідає проза малих форм. До книжки увійшли глибоко психологічні оповідання “Історія пані Ївги”, “Ваня”, “Син’ та інші, а також повість “Остап Шаптала”.

Підмогильний В. П.
Невеличка драма [Текст] : роман, повісті / В. П. Підмогильний. - Дніпропетровськ : Промінь, 1990. – 326 с.
 
До книги увійшли різножанрові твори видатного українського  письменника, котрий народився на Катеринославщині. Творчість В. Підмогильного після довгого і несправедливого забуття повертається до читача.
Твори відбивають складні соціальні та культурні процеси, притаманні пореволюційній Україні, – утвердження нових морально-етичних цінностей, що базувалися на ідеалах і традиціях українського народу.

Підмогильний В. П.
Місто: для старш. шк. віку / Валер’ян Підмогильний ; [передм. та навч.-метод. матеріали Олени Лещенко]. – Київ : Школа, 2008. – 282 с., [2] с. : іл.(. – Шкільна хрестоматія). – Бібліогр.: с. 282–283.
 
 Творчість В. Підмогильного продовжує традиції української класичної літератури, яка свою поетику будувала на увазі до людини, співчуття до неї. Роман “Місто” – найвидатніший твір письменника, який і нині читається з чималим інтересом. Валер'ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян “вийти в люди”, здобуваючи колись недосяжну науку.

Підмогильний В. П.
Оповідання. Повість. Романи / В. П. Підмогильний ; вступ. ст., упоряд. і приміт.: В. О. Мельник . – Київ : Наукова думка, 1991 . – 793 с. – (Б-ка української літ.).

Вaлер'ян Підмогильний – видaтний укрaїнський письменник, творчість якого тривaлa трохи більше десяти років (репресовaний 1934 року). Але він нaписaв кількa збірок оповідaнь, повістей, ромaни “Місто” і “Невеличкa дрaмa”, які були в центрі літерaтурного процесу 20-х – почaтку 30-х років в Укрaїні. Ці твори й сьогодні привaблюють мaйстерністю психологічно-філософського дослідження людини в склaдних суспільних обстaвинaх. У книзі вміщено перевaжну більшість творчої спaдщини прозaїкa, якa лише остaннім чaсом повертaється до читaчa.

Міщенко, Олена Іванівна.
Валер’ян Підмогильний : доклад. переказ і аналіз творів, зразки творчих робіт : посіб. для уч. 10–11 кл. / Олена Міщенко. — Київ : Генеза, 2011. — 110 c. 
 
Видання продовжує серію “Шкільна програма”, призначену для пришвидшеного опрацювання й повторення текстів художніх творів, які вивчають у старшій школі.
Книжка містить докладний переказ і аналіз романів Валер'яна Підмогильного “Місто” та “Невеличка драма”, а також зразки учнівських творчих робіт.

Тарнавський М.
Між розумом та ірраціональністю : Проза Валер’яна Підмогильного / М. Тарнавський [Пер. з англ. В. Г. Триліс].- Київ : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. — 230 с.  
 Праця Максима Тарнавського дозволяє сьогодні зовсім з інших позицій підійти до розгляду творчого доробку письменника, посутньо розширивши інтерпретаційне поле. Окреслюється не лише система філософських поглядів Валер'яна Підмогильного, а й сам процес її становлення в творчій лабораторії письменника. Монографія стала логічним продовженням процесу побудови єдиного інформаційного простору на теренах досліджень історії української літератури.

"О, БАТЬКІВЩИНО, СИН Я ТВІЙ"
огляд літератури до 130-ї річниці від дня народження 
ПАВЛА ГРИГОРОВИЧА ТИЧИНИ

   23 січня 2021 р. виповнюється 130 років від дня народження відомого українського поета, перекладача та громадського діяча Павла Григоровича Тичини. Його називали “князем української поезії”. Сучасники порівнювали його з еоловою арфою та зі скрипкою Страдіварі. Зокрема, академік С. О. Єфремов відгукувався про нього так: “Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа”.
 Перші вірші Павло написав у 1906 р. Великий вплив на нього мали зустрічі з Михайлом Коцюбинським. У 1912 р.  вперше надрукований вірш  ”Ви знаєте, як липа шелестить”, а у 1918 р. вже вийшла його перша збірка “Сонячні кларнети”. Книга відразу ж поставила 27-річного поета поруч із першорядними митцями українського відродження та піднесла його на вершину Парнасу.
  У спадщині поета, окрім великої кількості поетичних збірок — близько п'ятнадцяти великих поем і досить об’ємні матеріали щоденниково-мемуарного характеру. 
Постать Павла Тичини в українській літературі – знакова. Адже з його поезією асоціюється початок новітньої доби в національному письменстві. М. Жулинський з цього приводу писав: ”На початку ХХ століття він зумів піднести українську поезію на рівень світової… Тичина інтуїтивно відчув і усвідомив, що письменник має в оригінальних мистецьких формах виражати те, що народжується в його душі, в його поняттях”.  

                        
                                                                            

 Тичина, П. Скорбна мати : вибр. твори / П. Тичина ; упоряд., прим. та післямова С. Гальченка. – Київ : Знання, 2013 . – 477 с.
 До видання включено найкраще і найсвітліше з доробку геніального поета ХХ століття Павла Тичини. Усі шість збірок “раннього” Тичини (“Панахидні співи”, “Сонячні кларнети”, “Замість сонетів і октав”, “Плуг”, “В космічному оркестрі”, “Вітер з України”), у яких він сягає вершин світової поезії, подаються повністю.

                                                                                   

Тичина П. Золотий гомін : Вибр. твори / П. Тичина ; упоряд., вступ. ст. С. Гальченка. – Київ : Криниця, 2008. – 608 с.
  До книги “Золотий гомін” увійшли вибрані твори П.Г. Тичини, який здобув визнання у слов'янському світі як геніальна особистість після публікації трьох збірок – “Соняшні кларнети”, “Плуг”, “Замість сонетів і октав”. У цьому виданні вищеназвані три збірки вперше після їх появи на світ повністю відтворено за першовиданнями – без будь- яких змін чи виключень.

      

Тичина П. Лірика /П.Тичина; укл. Тетяна Панасенко.- Київ: Фоліо, 2013.- 256 с.
Ліричні поезії класика української літератури П.Г. Тичини (1891-1967) зачаровують якоюсь особливою емоційністю і музикальністю, багатством тонів і полутонів. З любов'ю пише поет про природу рідного краю, схвильовано і щиро оспівує красу і силу кохання, знаходить неповторні образи, щоб передати найніжніші людські почуття.
 

    

 Тичина, П. Вибране / П. Тичина, М. Рильський ; передм. та комент. Л. Ушкалова ; худож.-оформ. О. Артеменко. – Харків : Фоліо, 2011. – 538 с.
 У творчості майже кожного видатного поета є те, що минає разом з часом, і те, що залишається надовго або й назавжди. Довге життя судилося поезіям епохальних поетів ХХ століття – Павла Тичини (1891–1967) та Максима Рильського (1895–1964), чия творча спадщина збагатила скарбницю української та світової літератури.

Тичина П. Послав я в небо свою молитву: поезії, вибрані /П. Тичина.- Київ: АДФ-Україна, 2011.- 140 с.
 До збірки увійшли поезії Павла Тичини про Україну та кращі взірці лірики. Читачам запропоновані вірші як раннього періоду, так і пізні поезії.
 

Клочек Г. Д. “Душа моя сонця намріяла…” : Поетика “Сонячних кларнетів” Павла Тичини / Г. Д. Клочек. – Київ : Дніпро, 1986. – 367 с.
 Монографія присвячена ранньому періоду творчості видатного українського поета Павла Тичини, аналізу поетики його першого збірника віршів “Сонячні кларнети”. Автор простежує процес формування та становлення художнього світу майстра слова, намагаючись розкрити творчість П. Тичини у контексті вітчизняної і європейської поезії.

 

 "CЛАВНИЙ СИН УКРАЇНИ"

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ПРИСВЯЧЕНИЙ 425-Й РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 

                                                        Славний сине України, гетьмане Богдане,

                             Ти підняв народ вкраїнський вперше на повстання.

  Ти навчив їх воювати і перемагати,

                   Ти їм був завжди, як батько, та як рідна мати

                                        Г. Горінова

   Він поставив навколішки Польщу, створив потужне військо від величності якого тремтіла вся Європа і вперше за багато століть об’єднав поодинокі землі в могутню козацьку державу. До нього прислухалися тисячі українців, увесь світ знав, що він неймовірно талановитий полководець. Славетний гетьман чудово розумівся на латині, володів татарською, польською та турецькою мовами, мав прекрасну освіту, його вважають творцем нової епохи України. Він символ козацтва, людина-легенда - Богдан Хмельницький.
 27 грудня виповнюється 425 років від дня народження славетного українського гетьмана.

  Чухліб Т. В. Гетьмани України-Русі. Від лицарів степу до правителів України/Т. В. Чухліб.- Донецьк: ТОВ “ВКФ “БАО”, 2012.-304 с.

 Історія нашої держави надзвичайно багата на події та героїв. У цьому виданні змальовано тридцять три історичних портрети найбільш відомих володарів гетьманської булави давньої України-Русі. Читач познайомиться зі сповненими пригод і випробувань біографіями козацьких ватажків, дізнається багато цікавих фактів з особистого життя гетьманів, довідається про їхню роль на військовій і політичній арені

Іван Огієнко (митрополит Іларіон) Богдан Хмельницький /упоряд. авт. передмови і коментарів М. С. Тимошик.- Київ: Наша культура і наука, 2004.- 488 с.

Сфальшований, представлений односторонньо російською і радянською офіційною історіографією високий житейський, державницький і громадянський чин видатного українського гетьмана Богдана Хмельницького тривалий час потребував політично не заангажованого переосмислення.

Автор поставив перед собою мету на основі доступних у діаспорі маловідомих архівних матеріалів розібратися в причинах і передумовах феномену Переяслава, за яким поступово починалася втрата Україною своєї самостійності і незалежності.

Коляда І.А. Богдан Хмельницький /І. А. Коляда, В. І. Милько.- Київ: ПАТ “ДАК ”Укрвидавполіграфія”, 2013.-128 с.

 Богдан Хмельницький був не першим, хто розпочав війну за свободу України. Але саме йому вдалося створити боєздатну армію, сформувати систему гетьманської влади і почати розбудовувати державу. Завдяки діяльності Хмельницького майже все українство, незважаючи на станові інтереси, виступило єдиною як ніколи силою в боротьбі за національне визволення. І хоча Великому Гетьманові не все вдалося зробити для збереження державності, його діяльність не тільки визначила долю самої України, а й відчутно вплинула на тогочасне європейське політичне життя.

Брехуненко В. Богдан Хмельницький /В. Брехуненко.- Київ, 2007.-72 с.

У книзі в науково-популярній стилі розповідається про славного українського гетьмана Богдана Хмельницького. Простежено його життєвий шлях, роль в організації української Національно-визвольної війни середини ХVII ст. у створенні Української козацької держави. Відображено його таланти полководця, дипломата, державного діяча.

Чуприна В. Хмельниччина (1648-1656). Визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького /В. Чупринка, З. Чупринка.- Львів: Світ, 2003.-176 с.

 Автори, спираючись на праці вітчизняних і зарубіжних істориків, документальний матеріал, розповідають про події Визвольної війни українського народу в 1648-1657 роках, висвітлюють історичні заслуги Б. Хмельницького та вірної йому козацької старшини, привертають увагу читачів до їх військової, дипломатичної та державотворчої діяльності, спрямованої на створення соборної незалежної Козацької держави.

 

Градова А. Гетьмани України. Історії про славу, мудрість і відвагу /А. Градова.- Харків: Віват, 2015.-352 с.

У книзі зібрані біографії керманичів України - гетьманів, чия посада протягом кількох століть була уособленням непереможного прагнення нашого народу до волі й державної самостійності, а їхній життєвий шлях - славетними й водночас сторінками української історії.

Огляд літератури "Україна, ти моя молитва"

Згадаймо всіх, хто вмер за Україну,

Всіх тих, хто не дожив, недокохав,

Кого везли в вагонах на чужину,

Хто в більшовицьких таборах копав.

Хто день у день ніс хрест важкий до скону,

Хто йшов і падав, але знов вставав,

Хто не вернувся й досі ще додому,

Хто край свій ні на мить не забував.

Згадаймо мертвих і живих ще нині,

Хто Україну над усе кохав,

Усіх, хто в дальній і близькій чужині

Про неньку пам’яті не розтоптав.
                              Василь Стус

   35 років тому, вніч з 3 на 4 вересня в карцері табору особливого режиму ВС-389/36, що знаходився біля села Кучино Пермської області пішов із життя 47-річний український поет, правозахисник, дисидент Василь Стус.

  Перестало битися серце одного з кращих синів людства. Прогресивна світова громадськість відгукнулася хвилею обурення на беззаконня й злочини тоталітарного режиму. Євген Сверстюк у статті “На святі надій” писав: “Вістка про табірну смерть Василя Стуса вразила, як грім. 5 вересня 1985 року про неї повідомили всі радіостанції світу. До Москви пішли урядові протести”. Була найчорніша година перед Чорнобилем. Україна мовчала, і тільки мале коло друзів замученого поета збиралося в його київській хаті біля свічки перед Розп’яттям. Сюди поверталася його душа, вибілена стражданням, як білий птах.

  Василя Стуса закатували, але не перемогли. Поетові вдалося виконати свою місію, покладену на нього долею і часом. Його не стало, але він устиг сказати нове слово в українській поезії, піднести її на вищі світові щаблі – і це найголовніша Василева перемога, за яку йому вічно буде вдячна Україна.

                       

Стус В. Час творчості /Dschtensezeit.- Київ: Дніпро, 2005.- 704 с.

  Сьогодні вже важко уявити українську поезію другої половини минулого століття без постаті Василя Стуса - поета, критика

літературознавця, мислителя, правозахисника... Нова книга вибраного - амбітна спроба представити не лише різні етапи творчих шукань, а й вершинні здобутки письменника в різних жанрах.

Стус Дмитро. Василь Стус: життя як творчість.- Київ: Факт, 2005.- 368 с.

  Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував в епіцентрі подій, забувають відразу після смерті. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що в цьому причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета - Дмитро, який майстерно поєднує обєктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, зміщує науковий та белетристичний стилі. Пропонована книга  - це Василь Стус очима дослідника й сина.

Стус В. Таборовий зошит: Вибрані твори /Василь Стус.- Київ:Факт, 2008.- 452 с. 

   В “Таборовому зошиті”, напевно, вперше в такому повному - надто як для книги вибраного - обсязі зібрані всі програмні для Василя Стуса-мислителя вірші з його основних збірок, найдовершеніша літературознавча праця “Зникоме розцвітання” (про творчість і філософію життя Володимира Свідзінського і Василя Стуса), нотатки З таборового зошита” своєрідні духовні заповіти з листів до дружини і сина.

 В них - Стусова етика, мотивація його дій і прагнень. Надія, що його “подобу збагнуть - бодай в передкінці життя”.                                                                                                                                     

Василь Стус: Поет і Громадянин Книга спогадів та роздумів /Упоряд. В. Овсієнко. Київ: ТОВ “Видавництво “КЛІО”, 2013.- 684 с.

Духовний подвиг Василя Стуса не пропав марно. Доказ тому - зростання інтересу до його творчості й особи. До цієї книжки увійшли спогади та роздуми друзів, знайомих і родичів, які вважали своїм обов’язком зберегти правдивий його образ для майбутніх поколінь. Хтось написав чи розповів по свіжому сліду, і ці свідчення найцінніші, інші - з відстані часу, і це виважені оцінки.

Поет і громадянин - це не дві різні його іпостасі. Це цілісна Особистість не лише національного, а вселюдського масштабу. У цьому переконуєшся, читаючи свідчення й оцінки людей різних національностей і різного світогляду.

Дорошенко О. Василь Стус /О. Дорошенко.- Харків: Антологія, 2015.- 128 с.

 Трагічна доля судилася Василю Стусу (1938- 1985) - талановитому українському поету, прозаїку, перекладачу, літературознавцю, правозахиснику, одному з найактивніших представників українського культурного руху 1960-х років. Він був людиною, не здатною на компроміси, яка завжди йшла шляхом правди і заплатила за це власним життям, людиною, яка з гідністю казала про себе: ”...Голови гнути я не збираюся, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину.”