ЧОРНІ КРИЛА ГОЛОДОМОРУ

    Голод… Це страшне слово, яке повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України:

Згадайте нас - бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.

   Цими рядками, з поезії Ніни Виноградської, розпочала свій виступ бібліотекар Г. Городівська на годині-пам’яті  “Чорні крила голодомору”, яка відбулася 19 листопада у групі 12 (куратор

Н.В. Оляніна).

  На столі - чорна хлібина, запалені свічки і п’ять колосків, перев’язаних чорною стрічкою, - символи  голодомору.  

  Коротку історію і причини виникнення голодомору на Україні розкрили у своїх виступах ведучі заходу Целінь Артур та Дубецька Вікторія.

  Спогади очевидців, які перепліталися із поезією Олександра Олеся, Павла Тичини, Наталки Тривайло, Бориса Демківа, Дмитра Білоуса, прочитали Гуцул Руслан і Гавлюк Тетяна.

  Захід закінчився, але присмак смутку за невинними душами залишився у серці кожного. То ж нехай полум’я запалених свічок передається із покоління в покоління і не дасть забути про страшну трагедію, що спіткала наш народ у далекі 32-33 роки.